Я був зовсім маленьким, коли у нас в будинку з'явився телефон - один з перших телефонів в нашому місті. Пам'ятаєте такі великі громіздкі ящики-апарати? Я був ще занадто малий на зріст, щоб дотягнутися до блискучої трубки, що висіла на стіні, і завжди зачаровано дивився, як мої батьки розмовляли по телефону. Пізніше я здогадався, що всередині цієї дивовижної трубки сидить чоловічок, якого звуть "Оператор, Будьте Ласкаві". І не було на світі такої речі, якої б чоловічок не знав. Оператор, Будьте Ласкаві знала все - від телефонних номерів сусідів до розкладу поїздів.

Мій перший досвід спілкування з цим джином у пляшці стався, коли я був один вдома і вдарив палець молотком. Плакати не було сенсу, тому що вдома нікого не було, щоб мене пожаліти. Але біль був нестерпним. І тоді я приставив стілець до телефонної трубки, що висить на стіні.
- Оператор, Будьте Ласкаві.
- Слухаю.
- Знаєте, я вдарив палець ... молотком ... - І тоді я заплакав, бо у мене з'явився слухач.
- Мама вдома? - запитала Оператор, Будьте Ласкаві.
- Немає нікого, - пробурмотів я.
- Кров іде? - запитав голос.
- Ні, просто болить дуже.
- Є лід в будинку?
- Так.
- Зможеш відкрити ящик з льодом?
- Так.
- Приклади шматочок льоду до пальця, - порадив голос.

Після цього випадку я дзвонив Оператору, Будьте Ласкаві за будь-якого випадку. Я просив допомогти зробити уроки і дізнавався у неї, чим годувати ховрвшка. Одного разу наша канарейка померла. Я відразу зателефонував Оператору, Будьте Ласкаві й повідомив їй цю сумну новину. Вона намагалася заспокоїти мене, але я був невтішний і запитав:
- Чому так має бути, що гарна пташка, яка приносила стільки радості нашій родині своїм співом, повинна була померти і перетворитися в маленький клубок, покритий пір'ям, що лежить на дні клітки?
- Пол, - сказала вона тихо, - завжди пам'ятай: є інші світи, де можна співати.
І я якось відразу заспокоївся. На наступний день я зателефонував як ні в чому не бувало і запитав, як пишеться слово "fix".

Коли мені виповнилося 9, ми переїхали в інше місто. Я нудьгував за Оператором, Будьте Ласкаві й часто згадував про неї, але цей голос належав старому громіздкому телефонному апарату в моєму колишньому будинку і ніяк не асоціювався у мене з новеньким блискучим телефоном на столику в холі. Підлітком я теж не забував про неї: пам'ять про захищеність, яку давали мені ці діалоги, допомагала мені в моменти нерозуміння й розгубленості. Уже дорослим я зміг оцінити, скільки терпіння і такту вона проявляла, розмовляючи з малюком.

Через кілька років, після закінчення коледжу, я був проїздом в своєму рідному місті. У мене було всього півгодини до пересадки на літак. Не думаючи я підійшов до телефону-автомату і набрав номер. Дивно - її голос, такий знайомий, відповів. І тоді я запитав:
- Чи не підкажете, як пишеться слово "fix"?
Спочатку - довга пауза. Потім почув відповідь, спокійну і м'яку, як завжди:
- Думаю, що твій палець вже зажив до цього часу.
Я засміявся:
- О, це дійсно ви! Цікаво, чи здогадувалися ви, як багато значили для мене наші розмови!
- А мені цікаво, - вона сказала, - чи знав ти, як багато твої дзвінки значили для мене. У мене ніколи не було дітей, і твої дзвінки були для мене такою радістю.

І тоді я розповів їй, як часто згадував про неї всі ці роки, і запитав, чи можна нам буде побачитися, коли я приїду в місто знову.
- Звичайно, - відповіла вона. - Просто подзвони і поклич Саллі.

Через три місяці я знову був проїздом в цьому місті. Мені відповів інший, незнайомий голос:
- Оператор.
Я попросив покликати Саллі.
- Ви її друг? - запитав голос.
- Так, дуже старий друг, - відповів я.
- Мені дуже шкода, але Саллі померла кілька тижнів тому.

Перш ніж я встиг покласти трубку, вона сказала:
- Зачекайте хвилинку. Вас звати Пол?
- Так.
- Якщо так, то Саллі залишила записку для вас на той випадок, якщо ви зателефонуєте ... Дозвольте мені прочитати її вам? Так ... в записці сказано: «Нагадай йому, що є інші світи, в яких можна співати. Він зрозуміє ».

Я подякував їй і повісив трубку.