А чи задумувались ви, чим ми, люди, відрізняємось від іншої живої природи. Давайте зараз порівняємо людей з рослинами та тваринами і побачимо, що з цього вийде.

Чи схожі люди на рослин? Як і рослини, люди народжуються, ростуть і помирають. 

Так само, як і рослинам, людям для життя потрібна вода, їжа та сонячне світло. Як і рослини, люди мають діточок. Але очевидно, що люди – не рослини.

Порівняємо тоді людей з тваринами. Схожість є. Як і тварини, люди рухаються, бачать і чують.

Розмовляють люди один з одним навіть  набагато краще, ніж це по-своєму роблять тварини. Як і в багатьох звірів, у людей також є голова, рот, ніс, вуха, кінцівки і тулуб. І у тварин, і у людей всередині б`ється серце, тече кров, шлунок перетравлює їжу – взагалі, у нас навіть хвороби з тваринами дуже схожі, тому лікарі часто лікують нас однаково.

Те, що люди, як і тварини, вміють думати, сумувати, радіти, переживати страх або задоволення, роздратування або насолоду, -означає, що і у людей є жива душа.

То що ж, тоді виходить, що ми в усьому схожі на тварин? Але якщо вони такі, як ми, то чому тоді вони не ходять в магазини, не варять їсти, не шиють собі одяг? Чому вони не працюють і не навчаються в школах? Чому не будують мостів, не запускають у космос ракет? Чому не читають газет, не складають віршів і не малюють картин? Чому?..

Чому? – оце і є найголовніше запитання. Тварини можуть по-своєму думати і ставити собі питання: що(їсти)?, де(ворог)?, куди(сховатися)?, як(перестрибнути перешкоду)? Але запитання «чому?» ставить собі тільки людина – тільки вона хоче і здатна знати все про світ навколо. Тварини над цим не замислюються, а людина, ще змалку, тільки-но навчиться говорити, вже цікавиться: «Мамо, а чому?..»

Але більше того: люди не тільки хочуть знати все про світ, - вони також хочуть знати все про самих себе:хто ми є? Єдиними серед усіх живих створінь, хто поставив собі таке запитання, є люди.

Тільки ті,хто знають світ, можуть ним керувати. Тварини не змогли б доглядати за такою багатою планетою - тільки люди здатні на це.

Отже людина має в собі щось особливе – це ДУХ, який вона, як дар, отримала від Творця всього світу – від Бога. Саме тому ми і думаємо, і розмовляємо, і сумуємо, і радіємо, і любимо зовсім не так, як тварини, а так, як Бог. Він цього і хоче, щоб ми були на Нього в усьому схожі.

Тоді на світі буде буде панувати мир і добро!