Після того, як Мойсей та його сім'я були врятовані від потопу і земля очистилася від гріха, людей народжувалось все більше і більше. Люди почали розселятись по різних землях, а разом з ними почав знову розповсюджуватися і гріх. Події, про які піде мова, розгорталися у місті Вавілон. Мешканці цього міста зібралися побудувати височезну башту. На перший погляд в цьому нічого поганого немає, аби не наміри, через які виникла ідея цього будівництва. Справа у тім, що будівельники зібрались будувати цю вежу для того, щоб прославити себе, щоб показати Богу, що вони можуть обійтися і без Нього, що вони такі самі сильні, як і Він. Дуже пихатими та хвалькуватими були ті люди. Будівництво розпочалось і дуже стрімко почали виростати стіни. Бажання прославитися було таким сильним, що будівельники працювали не покладаючи рук. Як ви гадаєте, чи сподобалось все це Богу ? Звичайно, ні. Люди забули, що за все, що мають, вони повинні дякувати Богу. По-перше, Бог створив людей. По-друге, наділив талантами. По-третє, правидних людей спас від потопу і продовжував турбуватись про їхнє благополуччя, тому їм так гарно жилося. Не вистачало їм лише слави, хоча справжня слава належить лише Творцеві - нашому люблячому небесному Татові. Та жителі Вавілону у своїй гріховній пихатості цього не розуміли, тому й будували вежу для свого возвеличення. Тоді вирішив Бог завадить цьому зухвалому будівництву. Та будучи дуже люблячим Батьком, Бог не став завдавати шкоди будівельникам. Він вирішив припинити будівництво мирним шляхом, а саме змішати їхні мови. І от одного дня всі будівельники заговорили різними мовами і перестали розуміти один одного. А тепер давайте подумаємо, чи може бути злагодженою робота, якщо робітники не розуміють, хто що говорить ? Звичайно, ні. Тому будівництво дуже швидко припинилось, будівельники розійшлись по різних краях, а недобудована вежа з плином часу зруйнувалась. Так по-доброму, своїм мудрим рішенням Бог завадив пихатим, хвалькуватим намірам жителів Вавілона. 

   Тож пам'ятаймо, що небесний наш Тато дуже любить нас, наділяє нас талантами, турбується про нас, чує нас і ніколи не залишає. Завдяки Йому ми маємо життя і все, що є гарного і доброго в ньому. Тому давайте  будемо Йому за це дякувати, давайте намагатись не ображати Його своєю поведінкою, думками, справами та намірами, і не пускати пихатість у своє серце.

Мультфільм про цю повчальну історію ви можете знайти за посиланням : https://www.youtube.com/watch?v=vZv8RIyy5b0 

Якщо хочеш, розмалюй :